Чи задумувалися ми коли-небудь, який шлях проходить хліб, перш ніж потрапити на наш стіл? Кожний буханчик хліба містить у собі тяжку працю, вкладену у нього тисячами людських рук. Раніше люди взагалі все робили на полі руками, тому кожна хлібинка вважалася святою. Зараз людську працю полегшили спеціальні машини, які допомагають збирати та обробляти пшеницю.
Дорога хліба до нашого столу починається з маленького зернятка. Його запасають з осені, а навесні висівають у пухку землю. Завдяки теплому сонячному промінню і волозі, що накопичувалася під час танення снігу, невдовзі з’являються зелені паростки. Вони ще зовсім маленькі, але день за днем стають все більші й міцніші. Всіма своїми силами колоски тягнуться угору, до сонця.
Весною поля стоять зелені, однак із приходом літа вони змінюють барву на жовту. Безкрайні океани золотистої пшениці!
Люди пильно стежать за тим, як зростає хліб, і у випадку потреби допомагають йому: знищують шкідників, поливають, якщо довго нема дощу. У серпні колосся наливається і під вагою своїх зерен схиляється додолу. І ось настає страдна пора. З раннього ранку до пізнього вечора працюють комбайни, скошуючи пшеницю. Хліб треба швидко зібрати, бо він може перестояти та осипатись. Тоді весь урожай дістанеться польовим мишам та птахам! Зкошене колосся комбайни обмолочують, щоб видобути зернятка. А зерно на млинах перемелюють на муку.
Тепер за справу беруться пекарі. Вони замішують тісто і в великих печах випікають хліб. Ще гарячим його розвозять по магазинах, де ми і купуємо його.
Нарешті хліб перед нами — пухкий, теплий, з рум’яною скоринкою. Довгий шлях пройшов він від поля до столу, багато людських рук дбали про нього. І тим смачнішим він стає для нас!
Комментариев нет:
Отправить комментарий